Дослідники з'ясовували потреби людей, визначали, які навички подолання труднощів вони мають і чи мають намір повернутися на батьківщину.
Коментуючи результати дослідження, міністр соціального захисту Сігне Рійсало зазначила, що ми отримали ще одне підтвердження того, що допомагаючи українським воєнним біженцям ми знаходимося на правильному шляху. «У той час як багато країн створили окрему паралельну систему допомоги українським біженцям або переклали всю відповідальність на органи місцевого самоврядування, ми в Естонії з самого початку намагалися якнайшвидше інтегрувати їх у суспільство, надаючи людям необхідну інформацію та допомогу. Результати дослідження підтверджують, що більшість воєнних біженців знають, де можна отримати інформацію про охорону здоров'я та ринок праці або як знайти місце для дитини у школі чи дитячому садку, – сказала Рійсало. – Понад 80% українських дітей шкільного віку відвідують школи в Естонії, лише 5% респондентів повідомили, що причиною того, що їхня дитина не ходить до школи, є брак інформації. Також українці добре поінформовані про те, як отримати медичну допомогу чи знайти роботу».
Підсумовуючи дослідження, керівник дослідницької групи професор Рауль Еаметс зазначає, що типовий дорослий біженець від війни в Україні, який отримав тимчасовий захист в Естонії, – це молода жінка з вищою освітою, яка не має проблем зі здоров'ям.
74% воєнних біженців – жінки, понад 50% мають вищу освіту. У половини є неповнолітні діти. Прибувши до Естонії, вони розосередилися, переважно, містами, приблизно половина живе в Таллінні. Це недивно, враховуючи, що більше половини біженців, що живуть в Естонії, родом із великих міст України. 68% мешкають в окремих квартирах. Державна допомога з розміщенням вкрай важлива в той момент, коли люди прибувають до Естонії, проте отримавши роботу, практично всі воєнні біженці спроможні самостійно оплачувати витрати на житло.
Безумовно, наявність роботи має першорядне значення в тому, наскільки успішно людина здатна справлятися самостійно. Керівник дослідження, професор Рауль Еаметс зазначає: «Результати дослідження демонструють, що більшість воєнних біженців добре почуваються на ринку праці Естонії: 55% дорослих уже знайшли роботу. Хоча багато хто працює не за фахом або на роботі, що не відповідає їхньому рівню освіти, більшість респондентів задоволена і не шукає нового місця».
Біженці добре обізнані про діяльність Каси з безробіття, через неї вони шукають роботу, отримують допомогу та консультації, а також користуються іншими послугами. Більшість українських воєнних біженців (63%) сподіваються повернутися на батьківщину не пізніше, ніж через три роки, 25% воєнних біженців бачать себе в Естонії і через три роки. «Аналізуючи дані про бажання людини повернутися на батьківщину, необхідно враховувати, що третина біженців, які живуть в Естонії, прибули з регіонів, в яких ведуться активні військові дії, а ще третина – з районів, що межують з ними, – зазначив професор Еаметс. – Близько 8% воєнних біженців родом із Маріуполя, 7% із Харкова».
Дослідження проводилося з метою з'ясувати статистичний профіль українських воєнних біженців, які прибули до Естонії, та проаналізувати ситуацію, пов'язану з питаннями освіти, ринку праці, житлом, здоров'ям, соціальними умовами та наміром повернутися чи залишитися.
Ця інформація дозволить державним установам краще зрозуміти, у чому полягають пріоритетні потреби біженців, як покращити систему послуг, що їм пропонуються, а також дізнатися, чого найбільше потребують люди.
Резюме дослідження доступне на домашніх сторінках Praxis і RAKE, наступного тижня там будуть опубліковані тематичні доповіді.
Дослідження профінансовано Естонським науковим агентством у рамках програми RITA.